Корисні поради

anna-pelzer-IGfIGP5ONV0-unsplash

13 Січ 6 продуктів, які допомагають від зимового сезонного розладу

Чи відчуваєте ви слабкість, апатію і пригніченість, коли вже о 16:00 починає темніти? Особливо якщо ви живете в місцях, де зима різко відрізняється від літа. Не переживайте, ви не самотні! Зимова хандра буває у всіх, і, за даними Національного інституту психічного здоров’я США, мільйони людей страждають на сезонний афективний розлад (САР) з такими симптомами, як депресія, млявість і падіння апетиту.

Хоча від зимової хандри або депресивного розладу немає ліків, є засоби полегшити їх. Почніть з прогулянок на свіжому повітрі і фізичних вправ, хоча б потроху, але кожен день. Але якщо ці симптоми викликають у вас серйозну тривогу, аж до паніки, варто все-таки звернутися до лікаря.

«Сонячне світло, звичайно, важливе і будь-який тип руху на свіжому повітрі корисний, неважливо, ходьба, біг, ігри або йога», – вважає клінічний дієтолог Лаура Лагано. “Але і те, що ви їсте або не їсте – також допомагає боротися із зимовою нудьгою”. Ось розповідь про деякі продукти, які потрібно обов’язково їсти взимку, а також пару слів про продукти, яких краще уникати в похмурі і холодні зимові дні.

Лосось і тунець

“Цінність цих видів риб насамперед в тому, що вони багаті на вітамін D. А оскільки зимові дні короткі, і більшу частину доби панує темрява, ваш організм виробляє дуже мало цього вітаміну”, – вважає лікар-дієтолог Келлі Джонс.

«Досить додавати в свій раціон цю рибу пару разів на тиждень порціями по 100-150 грамів, щоб отримувати достатню кількість вітаміну D. Особливо якщо через нашу роботу ми зрідка можемо бувати на відкритому повітрі в світлий час доби”, – додає доктор Джонс.

Риба, перш за все лосось і тунець, також багата на жирні кислоти омега-3, які допомагають боротися із запаленнями. «Ми з’ясували, що запалення вражає не тільки серце, а й мозок. Причому ми можемо цього навіть не помічати. Але дослідженнями встановлено, що будь-яке запалення головного мозку буде перешкоджати виробленню гормонів, необхідних для гарного самопочуття. І особливо, знову ж-таки, в зимові місяці, коли люди частіше відчувають себе пригніченими і депресивними. Тому кислоти омега-3 я б назвала життєво необхідними в цей період», – говорить доктор Джонс.

Різнобарвні фрукти і овочі

Взимку вибір фруктів і овочів може бути не таким різноманітним. Але вони все одно дуже важливі, перш за все як джерела цілого ряду антиоксидантів і вітаміну С.

«Якщо ви кожен день їсте тільки яблука, банани і листову зелень, а на вашому столі не вистачає червоного, оранжевого або фіолетового, тоді ви отримуєте лише деякі антиоксиданти», – пояснює доктор Джонс. «Чим більше у вас овочів і фруктів різних кольорів, тим більше у вас різних антиоксидантів, які разом набагато ефективніше зменшують запалення. Не варто ігнорувати несезонні свіжі фрукти і овочі – від них користь все-таки є. Навіть заморожені і консервовані продукти цілком підходять для вашого раціону», – стверджує доктор Джонс. «Особисто я рекомендую заморожені ягідні і овочеві суміші. Очевидно, що свіжа зелень необхідна, але з цими сумішами ви робите ваше меню набагато різноманітнішим. Можна купувати і консервовані фрукти, тільки обов’язково прочитайте етикетку, щоб переконатися, що в них немає цукру».

Бобові, горіхи і насіння

“Всі ми, ймовірно, чули про пробіотики – мікроорганізми, які підтримують здоров’я кишечника. Але нам також потрібні пребіотики, які «годують» бактерії в тому ж кишечнику”, – розповідає Келлі Джонс.

Пребіотики є в більшості цільнозернових продуктів, але особливо багато їх в бобових, горіхах і насінні, в яких також міститься багато корисного білку.

«Якщо наш кишечник незадоволений, то дуже ймовірно, що це буде викликати у нас психологічний стрес і тривогу. Тому важливо регулярно вживати цільнозернові продукти, які підтримують корисні бактерії. Коли кишечнику буде комфортно, тоді і ваш мозок буде відчувати себе краще», – стверджує доктор Джонс.

Молюски і креветки

Як стверджує доктор Лагано, взимку необхідно значно збільшити споживання цинку. Вважається, що він допомагає підтримувати імунну систему, метаболізуючи поживні речовини і підтримуючи рівень енергії.

Одним з кращих джерел цинку є молюски, креветки, краби, омари, мідії та устриці. У них також відносно мало калорій і багато білка. Якщо молюски все-таки вам не подобаються, їх можна замінити споживанням нуту і сочевиці.

Темний шоколад

За словами доктора Лагано, темний шоколад – ще одне відмінне джерело цинку. «Я не кажу про молочний шоколад. Я маю на увазі шоколад, в якому не менше 85% какао», – уточнює вона.

Зелень з гіркотою

Хто не любить салат Айсберг? Його хрумкотіння і смак подобаються всім. Але в ньому замало речовин, що стимулюють імунітет. Так що зелень краще вибирати більш темне та гіркувате.

«Чим більше в зелені гіркоти, тим краще. Рукола, радічіо і ромен будуть вашим кращим вибором!», – уточнює доктор Лагано.

А що обмежити?

Доктор Джонс зізнається, що не любить закликати людей повністю відмовитися від якихось продуктів. Але споживання деяких з них дуже бажано скоротити. Перш за все мова йде про жирну і смажену їжу. Хоча холодний поривчастий вітер часто неначе штовхає нас до гостинних дверей фастфудів, варто пам’ятати, що жири, що містяться, наприклад, в картоплі-фрі, можуть підсилити запалення і погіршити фізичний і психологічний стан. Також краще зменшити споживання білого рафінованого цукру.

Варто скоротити вживання алкоголю, а то і зовсім відмовитися від нього, оскільки алкоголь – по суті депресант, який пригнічує центральну нервову систему.

«Незалежно від того, що в деяких дослідженнях стверджується, що помірне споживання алкоголю може навіть поліпшити ваш стан, для переважної більшості людей навіть таке помірне споживання може негативно вплинути на серцево-судинну систему, і з великою ймовірністю – на ваш настрій», – впевнена доктор Джонс .

 

Автор: Лія Пікар

Джерело: https://www.huffpost.com/

Read More
Новогодний 1

29 Гру Новорічний стіл здорової людини

Цивілізація і потік інформації поступово беруть своє. Ми вже не ставимося до Нового року як до нескінченного процесу поїдання та випивання (як мінімум з 22.00 до 5.00, а у декого і протягом наступної доби). В результаті нічого, крім важкості, нудоти і повного безсилля від новорічного свята не залишається.
Саме ця традиція на кшталт “тазика олів’є” поступово відходить у минуле. Але все ж існує стереотип, що зі здорової їжі святкового меню не складеш – це неодмінно буде прісно і несмачно. Насправді цілком можливо зробити святковий стіл смачним, різноманітним, неповторним і при цьому – легким і здоровим.

Пропонуємо вам поради шеф-кухаря австрійського центру здоров’я Verba Mayr Олексія Нікітіна, якими він поділився з журналом Cosmo

Порада 1: Головна страва – птиця

Курка, качка або індичка – дієтичні варіанти основної м’ясної страви. Навіть смажена курка містить в середньому на 40 Ккал менше, ніж яловичина (210 проти 250 відповідно). Індичка і качка – 170 і 200 Ккал відповідно.

Щоб зробити птицю смачною, зовсім необов’язково занурювати її в жир, вино і перець. Можна замаринувати м’ясо на годину-дві з ароматними травами (орегано, чебрець, естрагон) і гімалайською сіллю, а потім шматочки обсмажити в невеликій кількості оливкової олії. Шкірку краще не знімати, тоді при обсмажуванні у страви з’явиться приваблива апетитна скоринка, яку при бажанні можна зняти вже в процесі поїдання. До індички та курки однаково добре пасуватиме заправка з ягід – пюре зі смородини з червоним перцем або журавлинний соус, а також соуси на основі шеррі і горіхової олії.

Порада 2: Всі приправи – своїми руками

Всі знають, наскільки зіпсована репутація в майонезу. У більшості фабричних майонезів дійсно мало корисного – суцільні порошкові сурогати і консерванти з астрономічною калорийністю і рафінованими жирами. Але ж натуральний майонез можна приготувати самостійно. І це зовсім не трудомісткий процес – потрібні тільки чотири інгредієнти і 15-20 хвилин часу.

Вам знадобляться: яйця, рослинне масло, гірчиця і оцет. Варіантів рецептів досить в інтернеті. Такий соус не буде зберігатися більше тижня (на відміну від підозріло тривало живучих магазинних варіантів), зате ви будете точно знати, що в ньому немає зайвої солі, цукру і домішок. В домашніх умовах також можна приготувати прекрасний натуральний кетчуп, теріякі або соус барбекю. І вони вже напевно будуть смачніші придбаних в магазині аналогів.

Порада 3: Ситною вечерею краще проводжати рік, що минає

А з чим тоді зустрічати Новий рік? Найкраще – з легким ігристим вином (до речі, краще сухим і натурального бродіння, а не накачаним вуглекислим газом), сирною тарілкою і фруктами.

Одна з проблем новорічних свят – важкість у животі. Це цілком зрозуміло, тому що зміщується час прийняття їжі і збивається ритм травлення. Якщо перенести вечерю на 9 годин вечора (включаючи десерт), то можна дозволити собі трохи більше, а ефект на ранок не буде таким тяжким.

Порада 4: Більше зелені

Клітковина – каталізатор травлення. І навіть якщо в зимових овочах і фруктах не так багато вітамінів, як хотілося б, вміст грубих рослинних волокон корисний для шлунково-кишкового тракту.

Якщо ви хочете урізноманітнити меню, спитайтеся на принцип «одна страва з м’яса – дві тільки з овочами». Наприклад, до основної страви з м’яса можна подавати гарнір з запечених овочів і салати без тваринних компонентів. Всі овочі не обов’язково повинні бути свіжими. Включіть в меню, наприклад, артишоки, спаржу, корінь селери, які можна приготувати різними способами. Але все ж свіжі овочі, (такі як зелені салати) додадуть вашому столу хрустку освіжаючу нотку.

Рада 5: Солодке теж може бути здоровим

Замість коробки магазинних солодощів поставте на стіл саморобні солодощі з фініків. Це універсальна основа, яку можна комбінувати з чим завгодно – від сушеної журавлини до яблук. Існує також неймовірне розмаїття фруктової пастили, яку можна приготувати заздалегідь і, красиво упакувати і підносити як презент.

Замість повидла або джему для просочення тортів краще використовувати мед. Звичайний цукор варто замінити на коричневий, а ще краще на кокосовий – він такий же солодкий, але менш калорійний. З огляду на кількість цукру, яке потрібно для приготування десерту, різниця в підсумку буде дуже помітна. Взагалі варто замінити борошняні солодощі, такі як торти і тістечка, на муси, желе і пудинги. Ці десерти прекрасно виглядають у високих креманках, а ще для них завжди можна придумати оригінальну прикрасу.

Джерело: Cosmo

Read More
sheila-joy-hNsfhy5ITbE-unsplash

08 Гру Раз морквинка, два морквинка ….

Важко знайти більш простий і звичний нам овоч, ніж морква. Що не дивно: за приблизними підрахунками людство знайоме з цим коренеплодом 4000 років! Правда, і широке застосування, і звичні нам форму і колір морква знайшла далеко не відразу.

Історія моркви: від фіолетового до помаранчевого

Батьківщиною дикої моркви – предка нинішнього завсідника наших меню – вважається Центральна Азія, конкретно – Афганістан. Там вона і зростала по берегах нечисленних пересихаючих річок і ариків. Цікаво, що спочатку люди використовували бадилля моркви для заварювання лікувальних настоїв, а плоди-насіння, що мають пекучий присмак – як пряність до м’яса. На коренеплоди ж увагу майже не звертали – вони були неоковирні і майже позбавлені смаку. До речі, і кольору вони були не звично-морквяного, а …. фіолетового.

Культивація моркви як овоча почалася в Азії приблизно в I столітті, і то більше в якості лікарської рослини. Звідси морква почала завойовувати світ, рухаючись одночасно і на Захід, і на Схід. В Європі ж про моркву дізналися в 9 столітті н.е., а вже в 13 столітті вона була звичайним овочем. Приблизно в цей же період морква завойовує Індію, Китай і Японію. А Америку морква відкрила лише на початку 17 століття. Поява моркви в наших краях датується приблизно 16 століттям, але широко застосовувати її почали теж в 17 столітті.

Потрібно відзначити, що навіть культивовану моркву використовували по-різному. Так, морквяна зелень була важливим інгредієнтом цілого ряду супів, в тому числі і знаменитого супу-холодника. А ось в Німеччині з смажених і мелених коренеплодів моркви готували так звану “солдатську каву”. Цікаво, що цей напій до сих пір залишається популярним в багатьох районах сільської Німеччини.

Тоді ж в 17 столітті з’явилася морква того кольору, який ми і називаємо “морквяним”. Таку моркву вперше вивели фермери в Нідерландах (ми пам’ятаємо, що помаранчевий колір є національним кольором цієї країни). Саме морква цього кольору виявилася найпривабливішою і найапетитнішою, і тому – найпопулярнішою. Багато хто навіть не знає, що і сьогодні можна зустріти на ринках різних країн світу моркву всіх кольорів – від молочно-білого до темно-лілового. Але для нас це скоріше екзотика, хіба що яскраво-жовту моркву можна іноді зустріти як альтернативу улюбленої оранжево-червоної.

Сьогодні морква офіційно входить в десятку найбільш економічно важливих овочевих культур в світі. Ще в У 2011 році згідно з даними профільного комітету ООН, в усьому світі для споживання людиною було вирощено 35,658 млн т моркви на загальній площі 1184000 га (2926000 акрів).

Можна з гордістю сказати, що в рейтингу найбільших виробників моркви Україна займає почесне 5 місце. Попереду тільки Китай, Узбекистан, Росія і США.

Морква в кулінарії: незамінні є!

Говорячи про застосування моркви в кулінарії, ми в нерішучості зупиняємося. Тому що важко знайти овоч більш масового і універсального застосування, ніж морква.

Супи і соуси, тушкування та соління, соки і муси, пироги і торти, паштети і салати – немає такого розділу кулінарії, де б не зустрічалася морква. Від високої кухні до рідної домашньої і народної – морква присутня скрізь.

Простіше кажучи, моркві в кулінарії можна присвятити велику статтю, і не одну. Так що цей короткий розділ ми можемо завершити лише порадою погортати книги рецептів.

Який би рецепт ви не обрали, моркву попередньо треба буде почистити. Ми з особистого досвіду знаємо, що чистка овочів – один з найбільш трудомістких і віднімаючих сили й час процесів (недарма в ресторанах цю нудну роботу авторитетні шефи завжди доручають учням і новачкам). Як один з варіантів економії часу і сил можна взяти чищену і миту моркву у вакуумній упаковці.

Різниця в трудовитратах буде відчутна, особливо якщо очікується урочистий званий обід (новорічний або різдвяний, наприклад).

Морква і здоров’я

Для фахівця-дієтолога, та й для кожного, хто цікавиться здоровим харчуванням, морква – це перш за все джерело каротиноїдів.

А каротиноїди – це поліпшення зору, підвищення імунітету, м’яка і ніжна шкіра.

До речі, каротин і є джерелом улюбленого помаранчевого кольору моркви. Тільки в помаранчевій, звичній нам моркви він знаходиться в достатній кількості. У жовтій моркві каротину значно менше, а в білій або фіолетовій його немає зовсім. Чим темніше помаранчевий тон моркви – тим більше в ній каротину.

Для кращого засвоєння каротину дієтологи радять вживати моркву з жирами, оскільки каротиноїди є жиророзчинними сполуками, а отже з жирами краще засвоюються організмом. Тобто моркву в салаті обов’язково приправляти хорошою рослинною олією – так морква стає вдвічі корисніше.

Морква також багата на клітковину, важливу для нормального травлення і не тільки. А також на антиоксиданти і деякі мікроелементи, які сприяють зняттю спазмів, розслабленню гладкої мускулатури і мають заспокійливу дію на центральну нервову систему. Правда, для такої дії потрібно вжити ну дуже багато моркви, тому лікарі швидше можуть порекомендувати спеціальні рослинні препарати, створені на морквяній основі.

Є гіпотеза відомого вченого-біолога Б.Токіна, згідно з якою морква є одним з найбільш сильних антимікробних овочів, так як за змістом фітонцидів поступається лише цибулі і часнику.

При всій безперечній користі, існують обмеження у вживанні моркви. Так, свіжу моркву не рекомендують вживати людям, що страждають на гастрит і виразку шлунка. Варена ж морква має несподівано високий глікемічний індекс, що необхідно враховувати людям з цукровим діабетом. Ну і взагалі, ми не втомлюємося повторювати, що здорове харчування має бути збалансованим. А це означає, що у вживанні будь-якого продукту треба дотримуватися почуття міри. Яким би корисним він не був.

Як вибирати і зберігати моркву

Вимоги звичайні – обирати треба тверді, чисті не підв’ялі коренеплоди. Чим яскравіші, тим краще. Дуже бажаний невеликий зелений хвостик бадилля – це ознака, що морква зібрана недавно і добре зберігалася.

На що ще варто звертати увагу – це на форму коренеплоду. Якщо вам важливий смак – вибирайте моркву з заокругленим носиком (каратель), вона завжди солодша і має більш насичений смак. Велика трикутна морква з гострим носиком майже завжди несмачна.

Зберігати моркву краще за все в захищеному від світла та вологи місці.

У холодильнику без шкоди для смаку морква зберігається протягом 3-4 днів. Деякі сорти тривалого зберігання можуть залишатися в холодильнику до 8 днів.

Але якщо у вас в будинку є приміщення, що добре провітрюється і має постійний невисокий рівень вологості, то моркву там можна зберігати набагато довше.

Read More
apple-5651183_1920

16 Лис Як правильно їсти яблука

Вибір фруктів в маркеті за рогом, швидше за все, буде обмежений тільки одним видом бананів, парою сортів винограду і парою видів апельсинів. Але з яблуками справа інакша. Зазвичай сортів цього фрукта на прилавку помітно більше.

І тут настає проблема вибору. Червоні чи зелені? М’які чи хрусткі? Звичайні чи органічні?

Статистика вражає: в світі вирощується ні багато ні мало 7500 сортів яблук. Так що вибирати є з чого, навіть в маленькій продуктовій крамничці або у продавця-одинака на ринку.

Ми всі чули оптимістичні заяви на зразок такої, що одне яблуко в день позбавить нас від відвідування лікаря. Але, можливо, прийшов час перевірити факти? Чи шкідливий для нас фруктовий цукор в яблуках? Чи правда, що один сорт корисніший за інший? І пора вже раз і назавжди з’ясувати, що краще: яблуко або апельсин?

Чи дійсно яблука настільки корисні?

Безумовно, яблука – це корисно і здорово. «Багато речовин, що містяться в яблуках, мають протизапальну дію, – вважає Алан Корнберг, лікар-педіатр і медичний директор американського відділення Всесвітньої Асоціації «Лікарі за здорове харчування». «Доведено, що протизапальна дія цих речовин позитивно впливає на здоров’я в довгостроковій перспективі. Водночас також доведено, що більшість хвороб в нашому «цивілізованому» західному світі – хвороби серця, рак, інсульт і діабет 2 типу – безпосередньо пов’язані з неправильним харчуванням. Багато з цих захворювань характеризуються наявністю запальних процесів. Натуральна рослинна їжа, включаючи такі продукти, як яблука, є свого роду захистом від таких хвороб».

«Дослідження показують, що навіть в короткостроковій перспективі сполуки, що містяться в яблуках, можуть мати помітний позитивний вплив на кровообіг. Відзначено, що яблука викликають зниження артеріального тиску всього через півгодини після їх вживання», – додає доктор Корнберг.

Яблука містять антиоксиданти, і в цьому полягає їх величезне значення для нашого здорового харчування. «Антиоксиданти – це тип фітонутрієнтів, які уповільнюють або запобігають ушкодженню клітин вільними радикалами, що утворюються в результаті функціонування нашого організму і взаємодії з навколишнім середовищем», – пояснює лікар-дієтолог Анна Лунц.

Крім того, що яблука містять антиоксиданти, вітамін С, катехін, флоридзин і хлорогенову кислоту, вони багаті на кверцетин.

«Кверцетин допомагає регулювати рівень цукру в крові і покращує здатність нашого організму використовувати інсулін», – коментує лікар-дієтолог Карен Ансел. Для того, щоб отримувати достатньо кверцетину, варто забути про свою звичку чистити яблука. «Щоб отримати максимальну віддачу від кверцетину, обов’язково їжте яблуко зі шкіркою, позаяк в шкірці яблука міститься в шість разів більше кверцетину, ніж в його м’якоті».

«Яблука також багаті на клітковину. В одному плоді міститься приблизно чотири грами клітковини на фрукт – стільки ж, скільки в порції вівсянки», – доповнює доктор Ансел. «Ця ситна клітковина робить яблуко необхідним продуктом дієти для зниження ваги».

Лікар-дієтолог Барбара Рус додає: «Одне яблуко містить 10% рекомендованої денної норми клітковини, яка також допомагає знизити рівень холестерину, регулює травну систему, що сприяє запобіганню онкологічних захворювань органів травлення».

Яблуко або апельсин?

Правильна відповідь: і яблуко, і апельсин. Обидва плода мають безліч корисних поживних властивостей. «У яблуках міститься трохи більше клітковини, але в апельсинах більше вітаміну С», – говорить доктор Ансел. «Якби мені особисто довелося вибирати, я б вибрала яблука, тому що їх зручніше їсти. Не треба зчищати шкірку і обливатися соком».

Для доктора Рус велике значення має те, в яку пору року ви ставите це питання. «Восени свіжі яблука поза конкуренцією», – вважає вона. «Але зима – це пік сезону цитрусових, тому взимку я б вибрала щось на кшталт червоних сицилійських апельсинів».

Як бачимо, обидва фрукти по-своєму гарні, і, якщо ви будете їсти одне яблуко і один апельсин щоденно, ви завжди будете добре себе почувати.

Цукор в яблуках – це небезпечно?

Серед прихильників дієти з низьким вмістом цукру вважається, що потрібно обмежувати споживання яблук тільки яскраво-зеленими сортами. На думку багатьох експертів, колір фрукта насправді великого значення не має. Навіть якщо в якихось сортах яблук трохи більше цукру, це нормально: «Цукор з фруктів не шкідливий для нас», – впевнено заявляє доктор Корнберг. «З’їжте ціле яблуко, і ви відчуєте позитивний метаболічний ефект. А ось яблучного соку варто уникати, оскільки він призводить до різкого стрибка вироблення інсуліну».

«В середньому зеленому яблуці міститься приблизно 16 грамів цукру», – пояснює доктор Ансель. «У червоному яблуці – близько 19 грамів цукру. Три додаткових грами натурального фруктового цукру – це не така вже й велика проблема. Я б воліла, щоб люди натомість вживали менше перероблених продуктів (соки, джеми, солодка газована вода) ніж турбувалися про вміст цукру в різних сортах яблук».

Колега доктора Ансел лікар-дієтолог Аманда Франкені погоджується з тим, що: «Харчова цінність яблук різних сортів трохи різниться». Але, на її думку, всі вони без винятку є відмінним джерелом корисних поживних речовин.

«Коли справа доходить до вибору яблук, просто оберіть той сорт, який здається вам смачніше, або найкраще підходить для страви, яку ви готуєте», – радить лікар-дієтолог Емі Горін.

Органічні чи звичайні?

Переваги органічного землеробства для сільського господарства та навколишнього середовища добре відомі. Але чи означає це, що органічне яблуко корисніше?

«Відверто кажучи, будь-яка рослина, яку підживлено натуральним компостом, отримує широкий спектр природних поживних речовин для росту, в той час як хімічні добрива були розроблені для інтенсивного росту рослин і швидкого отримання врожаю», – вважає кухар-нутриціоніст Робін Асбелл. «Особисто я би надав перевагу органіці, навіть якщо дерево росте повільніше і плодоносить не так рясно. Чим менше хімії – тим краще, і я охоче заплачу більше за органічне яблуко».

Неорганічні яблука незмінно займають перші місця в щорічному списку продуктів, що містять велику кількість пестицидів – так званої «брудної дюжини» США.

З іншого боку, багато дієтологів вважають важливішим, щоби ми їли більше фруктів і овочів, незалежно від того, як вони вирощені. «Дуже легко захопитися органічними продуктами», – говорить доктор Ансел. «Але правда полягає в тому, що дуже мало хто з нас їсть корисні продукти в достатній кількості. Тому набагато важливіше – вживати більше корисних продуктів і не турбуватися про те, органічні вони чи ні. І це в повній мірі стосується яблук. Якщо ви прихильник органіки, це безсумнівно добре, але звичайні продукти також дуже корисні для вас. І при цьому вони більш доступні за ціною. Зізнаємося чесно, далеко не всі в змозі платити високу ціну за органічні продукти».

Фактором харчової цінності, про який часто забувають, є і те, як довго яблуко, яке ви вибрали, пролежало на складі, перш ніж з’явитися на полиці вашого магазину. «Після трьох місяців зберігання яблука втрачають значну кількість поліфенолів, що містять поживні мікроелементи», – пояснює доктор Горін. «Важко сказати, як довго зберігалися яблука, які ви купуєте в супермаркеті, але зазвичай яблука з базару будуть свіжішими».

Який би сорт яблук ви не купили, перше, що потрібно зробити, коли принесете їх додому – це вимити їх. «Я завжди рекомендую використовувати холодну воду і спеціальну щітку для чистки фруктів, щоб акуратно вимити яблука, коли ви принесете їх додому», – ділиться своїм досвідом зареєстрований лікар-дієтолог Шанта Ретельні. «Шкірка яблук містить корисну клітковину і поживні речовини, тому, щоб потім спокійно з’їсти яблука зі шкіркою, їх треба ретельно вимити».

Більше яблук – смачніше меню

«Перевага яблук – в тому, що вони доступні круглий рік, і їх можна зберігати в холодильнику до восьми тижнів», – стверджує доктор Горін. «Протягом року, коли інші фрукти можуть бути недоступні, ви можете купити велику торбу яблук, поставити в холодильник і завжди мати їх під рукою».

Яблука також можуть бути кулінарним «секретним інгредієнтом» для додавання клітковини і поживних речовин у ваші улюблені страви. «Можливо, настав час перестати думати про яблука тільки як про десерт і почати додавати їх в «серйозні» страви», – пропонує Робін Асбелл. «Шматочок яблука на бутерброді може додати йому соковитості, яку ви очікуєте від скибочки помідора, особливо після того, як сезон смачних польових помідорів завершиться».

Доктор Франкені використовує безліч яблук, ферментуючи їх в цукрі і воді для отримання яблучного оцту. Вона також пропонує такий варіант перекусу: «Зробіть свої власні яблучні чіпси, помістивши тонко нарізані яблука на деко, вистелене пергаментом, посипте корицею, потім запікайте їх при 90 градусах Цельсія протягом години на одній стороні, переверніть і запікайте близько 90 хвилин на інший. Вимкніть духовку і почекайте, поки вони не стануть хрусткими.

А ось поради від Робіна Асбелла: «Поріжте зелені яблука кубиками, підсмажте їх на сковороді, і вони стануть пікантними. Використовуйте яблука в якості інгредієнта для кремових овочевих супів. Можна зробити яблучну сальсу або чатні – це теж «райська насолода». Яблуко добре також в запіканці з цибулею, розмарином і чебрецем».

Автор: Джулія Кендрік

Джерело: https://www.huffpost.com/

Read More
wesual-click-HK4n3W95F2c-unsplash

05 Лис Сніданок – найкращий антидепресант

За даними Американської психологічної асоціації, 40 мільйонів дорослих громадян США – тобто 18% населення – страждають на синдром хронічної тривожності. А зараз, під час пандемії, ці цифри можуть бути ще вищими; згідно з недавньою доповіддю тієї ж психологічної асоціації майже кожен п’ятий дорослий американець стверджує, що його психічне здоров’я стало гірше, ніж в минулому році.

Хоча постійна тривожність дуже пригнічує і позначається на якості життя, є кілька способів впоратися з нею, включаючи терапію, ліки і зміну способу життя, такі як поліпшення сну, фізичні вправи і спеціальні дієти.

Зв’язок між тривожністю і тим, що ми їмо, ще повністю не вивчений, і в цій галузі необхідні більш глибокі дослідження. Але вже зараз за деякими результатами видно, що певні поживні речовини (такі як цинк, магній, вітамін B і омега-3 жирні кислоти) і здорові звички (наприклад, збалансоване харчування, контроль рівня цукру в крові) можуть надавати позитивний вплив на зменшення тривожності .

Головне – пам’ятати: те, що ви робите вранці, задає тон на весь день. У тому числі і те, що ви зранку кладете на тарілку. Кореспондент видання Huffington Post опитала експертів, які продукти вони рекомендують їсти на сніданок людям, що страждають га тривожність, щоб підготувати їх до більш спокійного і здорового дня.

  1. Авокадо

«Авокадо захоплює мене своєю універсальністю. У ньому так багато всього і при цьому все так збалансовано!», – каже лікар-дієтолог Майя Феллер. Плоди авокадо містять не лише корисні жири і клітковину, але також і поживні мікроелементи, необхідні для наших нервів. По-перше, це вітамін B6, який допомагає створювати речовини-нейротрансмітери, що стабілізують наш настрій (такі як серотонін). По-друге, магній, який допомагає регулювати реакцію організму на стрес.

Тим, хто вранці дуже поспішає, доктор Феллер рекомендує на сніданок маленькі скибочки авокадо на селянському зерновому хлібі з додаванням кмину, чорного перцю і морської солі. Тим, у кого є більше часу, вона пропонує залити в половинку авокадо сире яйце і запікати в духовці, поки білки не стануть твердими, а потім залити гострим соусом для додаткового задоволення.

  1. Яйця

Коли ви їсте яйця, не відмовляйтеся від жовтків: саме в жовтку містяться такі мінерали, як холін і цинк, які безпосередньо пов’язані зі зниженням рівня занепокоєння. Відповідно до доповіді Національного центру біотехнологічної інформації США за 2010 рік, встановлено, що дефіцит цинку «спричиняє депресивну і тривожну поведінку».

Два яйця містять 12 грамів білку, який допомагає стабілізувати рівень цукру в крові. Запобігання стрибкам і падінню рівня цукру в крові є дуже важливим, оскільки ці стрибки змушують організм виробляти такі гормони, як адреналін і кортизол, що може посилити симптоми тривоги.

Яєчня-бовтанка або оката яєчня можуть бути вашими улюбленими щоденними стравами, але доктор Феллер пропонує більш різноманітне меню.

«Дуже смачним є яйце на кукурудзяному коржі  зі шпинатом, сиром, цибулею і помідорами, посипане копченою меленою паприкою», – вважає вона.

Інший варіант – шакшука. Це середземноморська страва з запечених яєць з помідорами, зеленню та овочами».

«Помідори і зелень також містять клітковину, корисну для здоров’я вашого мікробіома, і додаткові поживні речовини», – додає Саманта Елкріф, лікар-терапевт, інструктор і розробник страв здорової кухні.

  1. Йогурт

У дослідженні 2015 року, опублікованому ірландськими психіатрами і дієтологами, виявлений прямий зв’язок між вживанням ферментованих пробіотичних продуктів, таких як йогурт, і зниженням соціальної тривожності.

«Існує зв’язок між кишечником і мозком, який сьогодні активно вивчається», – коментує доктор Феллер. «Вважається, що вживання продуктів, що сприяють розвитку корисних бактерій, підтримує здоров’я як кишечника, так і мозку».

Наприклад, переважна більшість рецепторів серотоніну розташована в слизовій оболонці кишечника. Дефіцит серотоніну може призвести до тривоги, депресії або інших порушень психічного здоров’я, що підкреслює важливість зв’язку між кишечником і мозком.

Доктор Феллер радить завжди вибирати більш густий вид йогурту, наприклад грецький або ісландський. Ці види йогурту містять більше жиру і білку, ніж звичайний йогурт, що додає вам відчуття ситості і задоволення від їжі. Обов’язково прочитайте етикетку продукту, щоб переконатися в наявності «живих активних культур» – це дуже важливо і навіть життєво необхідно.

«Спробуйте додати в йогурт очищене насіння конопель, бджолиний пилок і фісташки, які є відмінним джерелом клітковини і корисних для серця жирів», – додає доктор Феллер.

  1. Лосось

У дослідженні групи вчених Університету штату Меріленд встановлено, що жирні види риби, такі як лосось, містять жирні кислоти омега-3, які помітно зменшують симптоми тривоги, нейтралізуючи викиди гормонів стресу, таких як кортизол і адреналін.

Лосось – унікальна риба, яка однаково смачна і корисна в будь-якому вигляді. Ви можете насолоджуватися пікантним сніданком з запеченого лосося і омлету, або просто жувати бутерброд з копченим лососем – позитивний ефект буде в усіх випадках.

«Лососина має протизапальну дію і також є хорошим джерелом білку», – каже терапевт-дієтолог Саманта Елкріф. «З’єднайте лосось з яйцями, і ви отримаєте здоровий, ситний і багатий поживними речовинами сніданок».

  1. Вівсянка.

Складні вуглеводи, на які багатий овес, перетравлюються повільніше, ніж прості вуглеводи, наприклад, здобна випічка. Вони збережуть почуття ситості надовго і допоможуть підтримувати стабільну криву цукру в крові.

«Якщо у вас на столі тарілка вівсянки, ви не тільки починаєте свій день з неабиякою дози мікроелементів, таких як кальцій, залізо, магній, калій і вітамін B6. Вівсянка – це страва, багата на клітковину, що також допоможе вам довше залишатися ситим і підтримувати рівень цукру в крові протягом дня», – вважає доктор Феллер.

Ви можете їсти вівсянку гарячою або холодною, в залежності від того, що вам більше до смаку

«Спробуйте зварену напередодні ввечері і охолоджену за ніч вівсянку з двома столовими ложками насіння чіа, корицею і вегетаріанським молоком на рослинній основі», – радить Феллер. «Або інший варіант: затишний сніданок з мискою теплої вівсянки з мигдальною олією, бананом, тертим шоколадом і дрібкою кардамону».

  1. Ягоди

Відомо, що чорниця, малина і полуниця багаті на вітамін С. Нещодавні дослідження іспанських учених показали, що цей вітамін є також і ефективним антиоксидантом, який може допомогти знизити рівень занепокоєння і поліпшити настрій.

Один з найсмачніших способів підвищити рівень вітаміну С і отримати їжу, багату поживними речовинами такий: збити смузі з ягодами, петрушкою і шпинатом (які містять магній), горіховою пастою (заради білку) і гарбузовим насінням (для цинку), – рекомендує Саманта Елкріф

«Такий смузі багатий на клітковину і білок, які допомагають підтримувати стабільний рівень цукру в крові. Всі інгредієнти смузі мають протизапальну дію. Ви також можете додати несолодкий йогурт або кефір. Тоді ви отримаєте додаткову користь, яку ферментовані продукти забезпечують для мікробіома і настрою», – додає вона.

Продукти, які можуть посилити тривожність

На жаль, є й такі. Необов’язково повністю виключати ці продукти зі свого раціону. Час від часу насолоджуватися їх смаком – це нормально, але старайтеся споживати їх з розумом і помірністю.

Рафіновані вуглеводи

Це продукти, що викликають різкий стрибок цукру в крові і наступний збій нервової системи. Їх слід виключити, якщо у вас є хронічне почуття занепокоєння. До них відносяться крупи і напої з високим вмістом цукру, а також здобна випічка з очищеного білого борошна.

«Різке падіння рівня глюкози часто відображає симптоми неспокою, тому слід пам’ятати про продукти, що викликають ці симптоми», – каже доктор Феллер.

Крім того, за словами Саманти Елкріф, продукти з високим вмістом цукру, як правило, бідніші на поживні речовини. «Це означає, що люди самі втрачають можливість їсти продукти, які можуть підтримувати здоров’я мозку і гарний настрій».

Кава та енергетичні напої

Продукти, багаті на кофеїн, можуть викликати занепокоєння і прискорене серцебиття. Тому їх краще вживати в дуже помірних дозах.

«Люди з синдромом тривожності дуже вразливі до великої кількості кофеїну», – пояснює Саманта Елкріф. «Кофеїн і енергетичні напої можуть чинити негативний вплив на сон, що різко підвищує симптоми неспокою».

Знайдіть свій раціон

Потрібно враховувати, що ми все дуже по-різному реагуємо на те, що їмо і п’ємо. Деякі люди дуже болісно сприймають вплив кофеїну або цукру, інші спокійно споживають їх. Тому важливо знати свій стан здоров’я і на цій підставі з’ясувати, що і в яких дозах найкраще підходить для вас.

«Важливо пам’ятати, що організм кожного з нас є унікальним, особливо коли мова йде про харчування», – робить висновок доктор Феллер. «Нам потрібно добре вивчити своє тіло, щоб зробити правильний вибір, щоб підтримати наше особисте здоров’я».

Автор: Келсі Борресен

Джерело: https://www.huffpost.com/

 

 

 

 

Read More
coconut-1501334_1920

15 Жов Кокос – секрети ніжної м’якоті

Фразу про «ніжну м’якоть кокоса» багато хто пам’ятає завдяки відомому ролику відомої марки шоколадного батончика. Доводить цей ролик лише те, що кокос сприймають в нерозривному зв’язку з усім кондитерським. Солодким, ніжним, спокусливим, але не завжди корисним. Тим часом, кокос має славну історію і набагато більш широке значення, ніж ніжна м’якоть в батончику.

Горіх, схожий на мавпочку

Кокос або кокосовий горіх – плід кокосової пальми. Назву він отримав від слова «коко», яке і в португальській, і в іспанській мові означає «мавпочка». І дійсно, великий кошлатий плід-горіх з характерно розташованими плямами схожий на мордочку мавпи.

Батьківщина кокосової пальми – Південно-Східна Азія, швидше за все, острови Малайського Архіпелагу. Пальма ця любить піщані підсолені ґрунти, тому природне середовище її проживання – морська або океанська берегова лінія. Відомо, що поширення кокосової пальми йшло двома шляхами: штучним (тобто за допомогою людей) і природним – горіхи падали з пальм, які стояли на березі, прямо в море, а хвилі і морські течії доносили ці міцні і витривалі горіхи до нових берегів.

У культури вирощування кокосової пальми – тисячолітня історія. Відомо, що в Малайзії, на Філіппінах, в Індії і на Шрі Ланці цю пальму вирощували вже в 4 столітті до нашої ери. Для жителів тропічних країн пальма цінна не тільки як постачальник смачних і поживних горіхів. Активно використовується і деревина, і листя.

А привезли кокосові горіхи в Європу учасники кругосвітньої експедиції Магеллана. Саме учаснику цієї експедиції – італійцеві Антоніо Пігафетта і належить честь народження назви плоду, під яким його знає весь світ.

На жаль, культивувати кокосову пальму в Європі виявилося неможливо – навіть на півдні континенту для неї занадто мало тепла і солі. Так що кокос і донині залишається нашим тропічним гостем. Зараз найбільшими експортерами кокосових горіхів є рідні для них країни – Індонезія, Філіппіни, Індія і Шрі Ланка. П’ятірку лідерів замикає Бразилія.

М’якоть і не тільки

У кулінарії найчастіше використовується м’якоть кокоса, в сушеному вигляді її можна знайти в кондитерських відділах у вигляді стружки. В азіатській кухні ще більш популярна кокосова вода і молоко – їх додають в супи, салати, рибні та круп’яні страви. Взагалі, смак і цінність кокоса найбільше здатні оцінити саме знавці азійської кухні – там він використовується дуже широко. У нас же, як раніше зазначалося, кокос найчастіше використовується в різних кондитерських виробах: від наповнення шоколадних батончиків до печива, тортів і навіть морозива.

Смак самої м’якоті і кокосової води безпосередньо залежить від зрілості горіха. У молодих горіхів м’якоті як такої взагалі немає, плід майже повністю заповнений кисло-солодкою водою. Поступово рідина гусне і стає схожою на желе. У зрілих горіхах води мало, основна її частина твердне під стінками у вигляді білої кокосової м’якоті.

З віджатої під пресом м’якоті отримують кокосове масло. Його можна використовувати в їжу як звичайне вершкове масло, воно має солодкуватий кокосовий смак. На основі масла роблять начинки в кондитерських виробах, креми. Натуральне кокосове масло густіє вже при температурі +24 градуси Цельсію. Щоб воно розтануло, досить недовго потримати його на водяній бані або розігріти на сковороді.

При замочуванні тертої м’якоті в воді рідина стає кокосовим молоком. Цей продукт особливо полюбляють вегетаріанці і вегани, які замінюють їм тваринне молоко і молокопродукти.

Поживна цінність кокоса

Кокос відомий, в першу чергу, високим вмістом різних жирних кислот. Маслами багата саме м’якоть кокоса, а в рідині всередині плоду багато антиоксидантів і мінералів. Саме завдяки їм кокосова вода так добре втамовує спрагу.

Кокосова м’якоть дуже живильна, відновлює сили і усуває м’язову втому. Пантенова і фолієва кислоти, а також вітаміни групи В важливі в обмінних процесах і для роботи імунної та нервової системи.

Саме ці властивості роблять кокос одним з найбільш цінних продуктів для підкріплення на роботі або в дорозі. Vita Verde пропонує всім, хто веде інтенсивний і динамічний спосіб життя мати при собі свіжий нарізаний кокос в зручній упаковці. Для підкріплення сил досить відкрити її та взяти шматочок – кокос від Vita Verde повністю готовий до вживання тут і зараз.

Чимало в кокосі і інших корисних мікроелементів – калію, магнію і йоду. Вони підтримують серце і судини, а йод необхідний для нормальної роботи ендокринних залоз.

У м’якоті кокоса багато клітковини і жирних кислот, які корисні для флори кишечника. Невелика кількість цього продукту знімає запалення при виразці шлунка і кишкових колітах.

Вітамін Е вважається «вітаміном краси» і корисний для шкіри. Кокосова олія живить та освіжає шкіру, сповільнюючи процеси старіння, бореться з невеликими запаленнями. Також масло кокоса покращує стан волосся і нігтів. Тому воно є також незмінним компонентом багатьох кремів, мила та інших косметичних засобів. Лауринова кислота, також міститься в кокосі, пригнічує патогенні мікроорганізми.

Кокос вимагає обережності

При цьому слід пам’ятати, що кокос дуже калорійний. Тому він протипоказаний людям з ожирінням. Через високий глікемічний індекс вживання кокоса також слід уникати людям, що страждають на діабет.

Кокос містить багато клітковини і тому є природним проносним. У людей, що мають проблеми з кишечником, кокос, особливо свіжий, може викликати серйозне загострення. Через калорійність і важкість продукту кокос не слід давати дітям до 2 років. Крім того, кокос – продукт дуже алергенний, тому якщо ви не впевнені в своїй індивідуальній стійкості до алергій – кокоса краще уникати.

Як вибирати, чистити і зберігати

У наших супермаркетах кокосові горіхи продаються в двох видах: зелені, і коричневі. Інколи можна знайти свіжі, «прямо з дерева» зелені кокоси, їх збирають недозрілими і доставляють максимально швидко. Але їх треба вміти чистити, для недосвідченої людини це дуже непросто. Та й коштують зелені кокоси значно дорожче.

Можна вибрати якісний коричневий кокос – він вже очищений від шкірки і на ньому можна побачити волокна. Звертайте увагу на зовнішній вигляд – при найменшому пошкодженні горіх швидко псується, тому кокос повинен бути без тріщин і проколів.

Потрясіть горіх – в зрілому плоді чутно, як хлюпає рідина. За вагою кокос повинен бути важким. Шкаралупа повинна бути щільною, не продавлюватися. Чим вона світліша, тим краще.

Після покупки кокос краще не зберігати довго, а якомога швидше відкрити і вжити в їжу. Для цього розгорніть горіх трьома «очками» до себе. У центральне очко вставте тонкий ніж або викрутку, зробивши отвір. Переверніть горіх і злийте кокосову воду.

Далі необхідно зняти шкаралупу. Можна просто розбити її молотком або з силою кинути горіх на підлогу. Але краще все зробити акуратно: потрібно постукувати по всій поверхні кокоса важким ножем або молотком, тримаючи його на вазі в руці. В процесі простукування горіх потрібно постійно перевертати на інший бік. Поступово шкаралупа почне відставати шматочками. Їх потрібно знімати, а отриманий очищений плід розрізати ножем. Всередині буде біла м’якоть, а зовнішню коричневу м’яку шкірку можна при бажанні зняти. До речі, готовий нарізаний кокос від Vita Verde позбавить вас цієї нудної роботи.

Після відкриття кокос зберігається в закритій тарі в холодильнику не більше двох-трьох днів. Для більш тривалого зберігання м’якоть горіха потрібно натерти і висушити. У такому вигляді вона зберігається при кімнатній температурі в банці зі щільно закритою кришкою, щоб не вбирати всі сторонні запахи.

Якщо ви купуєте готову кокосову стружку в фабричній упаковці, звертайте увагу на склад: в продукті не повинно бути ніяких інгредієнтів, крім кокоса.

Read More
vino-li-v7H-fV9Ydkk-unsplash

18 Вер Перець – такий різний на смак і колір

 

Важко знайти інший овоч чи фрукт, який вражав б нас таким розмаїттям не тільки кольору, але і смаків. Причому з дивовижною відмінністю. Саме це і приваблює нас в овочі, який ми називаємо стручковим перцем, а вчені-ботаніки – капсикум.

Ще одна помилка Колумба

Назва «стручковий» тут не художній епітет. Це уточнення в назві необхідно, оскільки відрізняє нашого героя від однофамільця – чорного перцю, який ми вживаємо меленим або у вигляді зерняток-горошин. Ці перці не родичі і навіть не земляки. Стручковий перець – однорічна трава, а чорний перець – багаторічна ліана. І батьківщина їх в різних півкулях. А плутанині в назвах ми зобов’язані самому Христофору Колумбу.

Якщо ми згадуємо Колумба, отже, батьківщина стручкового перцю – Америка, точніше, її тропічна частина по обидва боки екватора. У той час як батьківщина чорного перцю – Індія. Однією з цілей подорожі Колумба до Індії (як він думав), було налагодити постійні поставки прянощів в Європу. Тоді прянощі (і чорний перець насамперед) були дорожчі за золото, вони були справжнім предметом розкоші, капіталом, валютою. Їх доставляли в основному арабські купці караванами через пустелі, гори і степи, що було ненадійно і дуже недешево.

У Європі майже ніхто раніше не бачив, як зростає перець в природних умовах. Ось чому, спробувавши на смак пекучий стручковий перець, Колумб вирішив, що знайшов той бажаний скарб. І доставляючи насіння пекучого перцю в 1493 році в Іспанію, ні хвилини не сумнівався, що привіз той самий індійський перець. Як не сумнівався і в тому, що відкрив новий шлях до Індії …

З Іспанії стручковий перець почав тріумфальне завоювання континенту. Так Європа відкрила нову пекучу пряність, яка припала їй до смаку. І довгі століття знала тільки пекучі різновиди стручкового перцю. Допоки в 20-х роках ХХ століття в Угорщині не були виведені сорти, плоди яких мали солодкий смак і були майже не пекучі, а крім того – великі і м’ясисті. На наші поля, ринки і столи вийшов практично новий продукт – солодкий стручковий перець, який у нас чомусь називають болгарським. Очевидно, саме звідти він вперше до нас і потрапив.

Традиційно солодкий перець буває чотирьох кольорів: зеленого, жовтого, помаранчевого і червоного. Раніше це були не різні сорти, а різні стадії дозрівання. Але сьогодні вже виведені сорти перцю, плоди якого так і залишаються зеленими, жовтими і помаранчевими, більш того, є сорти з плодами малинового, фіолетового, бузкового і навіть чорного кольору.

Сьогодні стручковий перець прекрасно акліматизувався практично по всьому світу, крім хіба що Заполяр’я і пустель, оскільки ця рослина не байдужа до тепла і вологи. Найбільшим виробником стручкового перцю є (сюрприз!) Китай, в першу п’ятірку також входять Мексика, Туреччина, Індонезія та США.

В Україні стручковий перець (солодкий в основному) завозиться з Іспанії і Туреччини. Але ми-то з вами прекрасно знаємо, який чудовий перець росте в самій Україні, особливо в південних областях, хоча і в центрі він непогано себе почуває – базари не дадуть збрехати. Просто у нас перець – овоч здебільшого сезонний, і, відверто кажучи, в сезон наш польовий перець на порядок смачніший за закордонний. Компанія Vita Verde постійно пропонує кращі сорти солодкого перцю, українські або імпортні – в залежності від пори року.

Він служить прикрасою столу

Ця фраза з популярної колись пісеньки набуває нового сенсу, коли ми говоримо про перці. І якщо пекучий стручковий перець слугує все-таки більшою мірою приправою (в тому числі в добре відомих національних напоях), то яскрава різнобарвна палітра шматочків солодкого перцю радує око в безлічі блюд. Можливості використання перцю безмежні: його використовують в сирому, маринованому, смаженому, фаршированому і тушкованому вигляді …

У сирому вигляді солодкий перець дуже добра смакує в салатах з сиром фета та оливками (грецький салат), з помідорами і моцарелою, з йогуртовим соусом і т. д.  Існує безліч рецептів тушкованих страв з літніх овочів з обов’язковою присутністю солодкого (а іноді і пекучого) перцю. Всі знають, яким смачним буває фарширований перець, причому у кожної поважаючої себе господині є свій рецепт фаршу і тушкування (так само, як і з борщем, де перець, до речі, також бажаний гість). Його можна нафарширувати не тільки звичним січеним м’ясом з рисом, але і рибою (лососем або тунцем). Він додає чудового аромату до омлету. Обсмажений на грилі або в’ялений на багатті солодкий перець – майже обов’язковий інгредієнт середземноморської та кавказької кухні, він на диво гармонійно поєднується з шашликом з яловичини, курки, ягняти, лосося, тріски, креветок.

Висновок: стручковий перець – неповторний, небанальний і універсальний овоч, який просто надихає на смачні експерименти.

Лайфхак від досвідчених кухарів:

Шкірочка солодкого перцю зазвичай погано перетравлюється. Тому досвідчені кулінари радять перед приготуванням обпалити перець в духовці або за допомогою кухонного пальника. Можна очистити його і холодним способом за допомогою овочечистки.

Слід також видалити все насіння і білі перегородки, в них занадто багато гіркоти і пекучості.

 

Час приготування:

  • Кілька хвилин – на грилі або барбекю.
  • 20 хвилин – в духовці.
  • 5 хвилин – в воці або на сковороді.
  • 15 хвилин – на пару.
  • 10 хвилин – в мікрохвильовій печі.

 

Овоч з секретною зброєю

Стручковий перець містить унікальну речовину, яка робить його незамінним не тільки для гурманів, а й для фармацевтів. Ця речовина – капсаїцин, яку і названо за латинською назвою перцю – капсикум. Саме ця речовина забезпечує перцеві його знамениту пекучість. Справедливості заради слід сказати, що капсаїцин міститься в основному саме в пекучих сортах перцю (чилі), звідки і видобувається для фармацевтичних потреб. У деяких сортах перцю (наприклад, халапеньйо) його так багато, що цей перець не рекомендується брати голими руками. У солодкому ж перці його порівняно мало (приблизно 0,03%), і міститься він в основному в насінні і перегородках, які настійно рекомендується видаляти.

Капсаїцин широко використовується перш за все в зігріваючих зовнішніх препаратах (настоянках, кремах, гелях і мазях), ці препарати використовуються для зняття м’язового або суглобного болю, а також від обмороження. Останнім часом сфера лікувального використання капсаїцину стрімко розширюється. Так, вчені з Ноттінгемського університету в Великій Британії з’ясували, що капсаїцин викликає масову загибель злоякісних клітин завдяки впливу на мітохондрії. Зараз тривають поглиблені дослідження в цьому напрямку.

Але не тільки на капсаїцин багатий перець. Солодкий перець надзвичайно багатий на вітамін С. Мало хто знає, що за вмістом цього вітаміну солодкий перець випереджає визнаних лідерів – лимон і чорну смородину, причому при термообробці більша частина вітаміну С в перці зберігається, що нетипово для інших овочів і фруктів. Перець також багатий на провітамін В6, вітамін А (бета-каротин), калій і антиоксиданти. Цікаво, що співвідношення вітамінів в перці відрізняється в залежності від кольору. Так, в зеленому більше вітамінів В6 і В9, а в червоному – вітаміну А. Крім того, в солодкому перці містяться кальцій, магній, цинк, мідь, марганець, залізо, сірка, йод, хром, кобальт, фосфор і натрій. Невисока калорійність продукту робить червоний солодкий перець бажаним інгредієнтом для розвантажувальних днів і багатьох дієт.

Що ж стосується протипоказань, то солодкий перець не рекомендується вживати тим, хто страждає на виразку шлунку і гастрит, особливо з підвищеною кислотністю, а також ішемію, епілепсію і гіпертензію. Але потрібно відзначити, що ці обмеження стосуються в основному вживання перцю в сирому вигляді. Після термічної обробки (тушкування або запікання) перець вже не викликатиме дискомфорту в шлунку.

Як вибирати і зберігати

Тут все нескладно. Вибирати потрібно перш за все тверді, пружні і блискучі плоди. Мляві плоди з плямами краще не використовувати, з якою б знижкою вони ні продавалися.

Зберігати солодкий перець в холодильнику можна приблизно 1 тиждень, в шухляді для овочів. У морозильнику перець буде зберігатися набагато довше, якщо його попередньо бланшувати.

Read More
bermix-studio-1oMGgHn-M8k-unsplash

04 Вер Ківі – китайський аґрус з пташиним ім’ям

Цей дивовижний волохатий плід прийшов до нас відносно недавно. Але вже зараз він став звичним і в наших магазинах, і на наших столах. Більше того, ківі так швидко і міцно увійшов в наше меню, що сьогодні важко уявити, як ми жили без нього.

Як мавпячий персик завоював світ

Родина ківі – Китай. А ботанічна назва цієї рослини – актинідія. У Китаї ліани актинідії були відомі давно, а те, що її плоди можна вживати в їжу, вперше згадується в XII столітті, в хроніці імператорської династії Сун. За іншими відомостями, китайські поети оспівували ці плоди ще в VIII столітті. Але плоди автентичної актинідії були дуже невеликі (максимальна вага плода – 30 г), і мали солодкувато-освіжаючий, але не дуже яскраво виражений смак.

Все змінилося на початку XX століття, коли актинідію відкрили для себе європейці. Спочатку вони назвали плоди цієї ліани «китайським аґрусом» (в самому Китаї, до речі, ці плоди через кудлату шкірку називали міхутао – «мавпячий персик»). Першою країною, в якій актинідію було акліматизовано, стала Нова Зеландія. Там було започатковано перші культурні плантації «китайського аґрусу». Величезний стрибок популярності цих плодів стався під час Другої світової війни, коли дислоковані в Новій Зеландії британські та американські військовослужбовці оцінили освіжаючий і тонізуючий смак невеликих кошлатих плодів. Саме з їхньої подачі після війни плоди актинідії стали експортуватися з Нової Зеландії до Британії і США.

Але справжній прорив стався на початку 60-х років ХХ століття, коли новозеландський селекціонер-любитель Олександр Еллісон, в результаті багаторічних наполегливої праці вивів той самий культурний сорт актинідії, який почав приносити такі знайомі нам великі кошлаті і смачні плоди. Процес виведення сорту тривав як мінімум 30 років, в результаті чого дрібні і непоказні плоди перетворилися в красенів розміром з качине яйце.

Такий плід вже не можна було називати ні «китайським аґрусом», ні тим більше «мавпячим персиком». Йому було потрібна нова назва. І Еллісон, ні грама не сумніваючись, привласнив новому плоду ім’я пташки – символу Нової Зеландії. Тим більше, що волохатий плід нагадував кругле тільце цієї незвичайної пташки. Так на світ з’явився плід ківі, такий знайомий і улюблений нами. До речі, кращий культурний сорт ківі в пам’ять творця називається «Еллісон». Швидше за все ви знайдете в магазинах плоди саме цього сорту.

Інший новозеландський селекціонер-любитель, Джеймс Маклоклін, сприяв світовій славі ківі. Взагалі-то головною культурою на його невеликій плантації були лимони, але ківі він вирощував для експерименту і трошки для душі. У 1952 році Маклоклін відправив до Англії на пароплаві велику партію лимонів. У вільний куточок трюму він поставив десять ящиків китайського аґрусу (ківі, як ми вже знаємо, з’явиться на світ трохи пізніше). Як на зло, пароплав прибув в лондонські доки в самий розпал безстрокового страйку портовиків. Цей страйк лондонських докерів затримав розвантаження судна на цілих п’ять тижнів. В результаті лимони просто згнили. А ось кошлаті плоди чудово збереглися! Десять ящиків швидко розійшлися, і англійські торговці запросили ще. Так почалася тріумфальна хода ківі по світу. А Джеймс Маклоклін став мільйонером.

Протягом кількох десятків років ківі було акліматизовано в багатьох країнах світу і практично на всіх континентах, окрім Антарктиди. На «історичну батьківщину» – в Китай, вдосконалений плід повернувся з таким успіхом, що сьогодні Піднебесна виробляє 50% світового обсягу ківі, на порядок випереджаючи країни-конкуренти. Там, до речі, вивели окремий сорт не із зеленою, а з рубіновою м’якоттю, який користується більшою популярністю всередині країни. В першу п’ятірку експортерів ківі входять такі країни як: Італія, Нова Зеландія, Іран, Греція і Чилі. Саме з цих країн найчастіше кошлаті плоди поставляються до нас. Ви можете знайти свіжі якісні плоди ківі і в магазині бренду Vita Verde, який гарантує високу якість плодів, завдяки сучасній системі вхідного контролю. Ківі також входить в готовий до вживання екзотичний фруктовий мікс від Vita Verde.

Найбільшими імпортерами Ківі в світі є Японія та США. У країні висхідного сонця ківі не росте, але його там люблять настільки палко, що за обсягами імпорту Японія зайняла безперечне перше місце.

 

Ківі на вашому столі

Найчастіше ківі їдять сирими, але не тільки. З ківі виходить смачний освіжаючий сік. Ківі також чудовий як начинка для випічки, приправа до м’яса (ківі містить речовину актинідін, який робить м’ясо просто на диво м’яким і надає особливий присмак), а також як складова частина пікантного гарніру. Багато дієтологів рекомендують вживати плід ківі цілком, включаючи шкірку, в якій також міститься багато корисних речовин. Однак потрібно враховувати, що у деяких сортів шкірка надто жорстка, тому її краще зчищати. Нарізаний ківі вже давно використовується як прикраса поверх збитих вершків на «торті Павлова» – особливому десерті на основі безе, популярному серед кондитерів і ласунів.

Важливо враховувати, що актинідін, який так добре пом’якшує м’ясо, абсолютно не поєднується з лактозою, а тому сирі плоди ківі непридатні для використання в десертах, що містять молоко або будь-які інші молочні продукти. Це ж застереження стосується десертів на основі желатину (желе і муси), оскільки актинідін розчиняє білки в желатині, через що десерт або розріджується, або просто не твердіє.

Формула ківі

У 100 грамах зеленої м’якоті ківі міститься 61 кілокалорія, 83% води і 15% вуглеводів, а також 9% цукрів, трохи більше 1% білків і 0,5% жирів. Ківі особливо багатий на вітамін C і вітамін K, а також містить вітамін E.

Масло з насіння ківі містить в середньому 62% альфа-ліноленової кислоти, що відноситься до омега-3 жирних кислот. М’якоть ківі містить також каротиноїди, такі як провітамін А, бета-каротин, лютеїн і зеаксантин.

Фаворит дієтологів

Властивість актинідіна розчиняти білки, яке, як ми вже писали, стає перешкодою для приготування желейних десертів, робить цей плід незамінним для тих, хто хоче скинути зайву вагу. І якщо, припустимо, ми переїли важкого м’яса (особливо червоного), ківі розщеплює ці волокна і полегшує нам травлення. Це робить ківі одним з головних продуктів в так звані розвантажувальні дні.

Дієтологи також відзначають, що ківі містить харчові волокна, які прекрасно очищають організм. Вітамін К відповідає за згортання крові і за засвоєння кальцію. Каротиноїд лютеїн покращує зір. Так що ківі – ще одне підтвердження того, що непотрібних плодів землі не буває. Особливо якщо дотримуватися балансу в їжі і не зраджувати почуттю міри.

Дуже часто виробники косметики додають екстракт ківі в креми і маски для тіла. Такі засоби добре живлять шкіру і уповільнюють процеси старіння. Можна просто змащувати обличчя половинкою розрізаного плода – ефект теж буде.

Протипоказань для вживання ківі небагато. Перш за все, ківі – плід досить алергенний, так що людям, схильним до алергії, слід ставитися до нього з обережністю. Як і тим, у кого є порушення роботи або захворювання шлунково-кишкового тракту, особливо гастрит і виразка. Крім того, в ківі міститься чимало оксалатів, що робить волохатий плід небажаним продуктом для тих, хто страждає на сечокам’яну хворобу.

 

 

Read More
rocket-545381_1920

21 Сер Рукола: аптека Юлія Цезаря

Зі Стародавнього Риму в наше меню

Ви помітили, наскільки схожа історія зелених смачних рослин, які сьогодні звичайні на нашому столі? Всі ці рослини спочатку використовувалися як ліки і лише потім як невід’ємна частина нашого меню. Героїня нашого нового оповідання – не виняток.

Назва рослини звучить як в оперній арії і видає походження її назви. Взагалі дикоросла рукола (вона ж індау, вона ж ерука) зустрічається на території від європейського і африканського Середземномор’я до Індії, заходячи по дорозі в Середню Азію і передгір’я Кавказу.

Цю траву римляни називали гірчичною, оскільки в руколі присутня гірчична кислота, яка визначає її пряно-гострий смак. А насправді рукола – родич капусти, такі ось ботанічні примхи. Використовували римляни руколу як лікувальний засіб, перш за все як афродизіак і потужний стимулятор чоловічої сили. Юлій Цезар, який вважав чоловічу спроможність обов’язковою ознакою великого правителя, відчував до руколи особливу повагу, і наказував своїм лікарям використовувати руколу для лікування взагалі всіх хвороб.

Але це в Стародавньому Римі. У східних країнах (Туреччині, Лівані та Сирії) руколу використовували як засіб від безпліддя, а також для лікування дерматиту і захворювань стравоходу. В Індії з неї робили масло для шкіри і волосся, яке з успіхом використовують і сучасні косметологи.

На кухню колишню лікарську траву першими запросили італійці. Без руколи не обходиться багато варіанти піци, песто, соусів для пасти, салатів і різотто. У Франції рукола – обов’язковий інгредієнт літнього салату, а ось в Єгипті рукола використовується як приправа для страв з риби, морепродуктів і закусок з квасолі.

Згодом виявилося, що рукола відрізняється дивовижною невибагливістю і може рости в різних широтах. Головна умова – ґрунт повинен бути пухким і сухим. Так рукола з’явилася і в наших краях, коли саме – точно не зафіксовано. Відомо тільки, що довгий час вона вважалася звичайним бур’яном і називалася відповідно – «гусінник», оскільки форма листя нагадувала зелену гусінь. Довгий час смак руколи могли оцінити хіба що корови. Лише порівняно нещодавно, з проникненням в наш побут і стрімким зростанням популярності італійської кухні рукола зайняла нарешті належне їй почесне місце на наших тарілках.

 

Головним експортером руколи в світі залишається Італія, особливо багато її вирощують в районі Венеції. Крім того, до нас рукола надходить з Нідерландів та Ізраїлю. Vita Verde пропонує руколу готовою до вживання в сучасних технологічних упаковках, що продовжує термін зберігання її свіжості, смаку і корисних речовин. Крім власне руколи Vita Verde пропонує салатні суміші з руколою, наприклад рукола-радіччіо. Залишається лише викласти на блюдо, приправити оливковою олією – і свіже смачне джерело енергії готове вас насичувати і радувати. На здоров’я!

Секретний кулінарний інгредієнт

Ми вже говорили, що рукола – обов’язковий компонент багатьох страв традиційної італійської кухні. Гурмани особливо цінують руколу в поєднанні з помідорами і сиром. На цій базі постійно вигадуються нові рецепти. А скільки існує рецептів салатів з руколою – не перелічити. Сьогодні у дуже багатьох господинь знайдеться свій рецепт, в якому обов’язково буде рукола.

Останнім часом руколу стали використовувати і як приправу до страв з червоного м’яса, наприклад, до стейків. Соус з руколи, петрушки, цибулі, оливкової олії і пармезану додає м’ясу дивовижний свіжий пікантний аромат і смак.

У багатьох стравах рукола з успіхом може замінити базилік або естрагон. Взагалі рукола може стати для вас інструментом кулінарного натхнення і нескінченних пошуків. Результат може бути приголомшливо смачним. Пробуйте!

Відпускається без рецепта

Перш за все рукола – важливий дієтичний продукт. У 100 грамах трави міститься:

25 кілокалорій,

2,6 грам білків

0,7 грамів жирів

2,1 грамів вуглеводів

Це робить руколу важливим елементом у багатьох дієтичних раціонах.

Як і в іншій зелені, в руколі міститься велика кількість вітаміну К. У стограмовому пучку знаходиться 90,5% добової норми цього вітаміну для людини.

У руколі також міститься багато вітаміну А (бета-каротину). Його кількість в 100 г руколи становить 28,5% від добової норми для людини. Крім того, рукола багата на фолієву кислоту (вітамін В9) – 24,3% добової норми, аскорбінову кислоту (вітамін С) – 21,4% добової норми і пантотенову кислоту (вітамін В5) – 8,8% добової норми.

На особливу увагу заслуговує лютеїн, якій теж міститься в руколі. Це особлива сполука, яка організмом не виробляється, а потрапляє до нас тільки разом з їжею. Лютеїн дуже важливий для зору і грає величезну роль в профілактиці катаракти. У руколі також міститься йод (11% добової дози в 100 г трави), який в рослинній їжі зустрічається нечасто.

З мікроелементів, на які багата рукола, варто назвати ванадій, необхідний для нормальної роботи серцевого м’яза і зміцнення кісток, бор, корисний для мозку і нервової системи і кремній, також необхідний для здоров’я серця і кісток. У складі руколи знаходяться: сірка, кобальт, марганець, калій, кальцій, хром, магній і залізо, а також кислоти Омега-3.

Багатою вміст вітамінів і мікроелементів робить руколу надкорисним продуктом, властивості якого знають і цінують медики. Так, вважається, що деякі речовини, які містяться в руколі,  захищають організм від розвитку ракових пухлин. Стверджується, що завдяки своєму складу рукола здатна пригнічувати деякі віруси, а також гальмувати зростання папілом і бородавок. Вітамін А покращує зір, підвищує імунітет, захищає слизові оболонки. Група вітамінів В відповідає за нервову систему і роботу мозку. Вітамін К допомагає загоєнню ран. Рукола дуже корисна для зниження ваги, оскільки за рахунок клітковини вона добре насичує організм при дуже малій калорійності. Рукола знижує ризик розвитку подагри, і відкладення  солей сечової кислоти.

До речі, властивості руколи як афродизіаку, які відомі з часів стародавнього Риму, ніхто поки не спростовував …

Але той же самий багатий зміст речовин і мікроелементів стає причиною деяких серйозних обмежень і протипоказань в споживанні руколи. Перш за все, вона протипоказана тим, хто страждає на гастрит або підвищену кислотність. Протипоказана вона і при вагітності, оскільки може викликати спазми м’язів і підвищує ризик викиднів. З обережністю потрібно підходити до вживання руколи людям з високим ступенем згортання крові, надлишком йоду в організмі і деякими видами сечокам’яної хвороби. Ну і варто пам’ятати про індивідуальну непереносимість.

Лікарі донині не дійшли єдиної думки щодо питання, чи варто вживати руколу людям, які страждають на цукровий діабет. Можливо, в цьому випадку буде не зайвим проконсультуватися з вашим дієтологом.

Вибір і зберігання

Вибираючи руколу, потрібно звертати увагу на колір і розмір листя. Свіже листя має насичений зелений колір і пружне на дотик.

Варто пам’ятати, що чим більший розмір листя у руколи, тим менше в ній гірчичної гіркоти. І навпаки.

Велике (більше 30 см) і жовтувате листя в їжу непридатне. У ньому відсутні і смак, і корисні речовини.

Якщо ж ви не впевнені в тому, що вибираєте продукт правильно, упакована рукола від Vita Verde може вирішити для вас одвічну проблему вибору і знизити до нуля небезпеку вибрати щось не те.

Зберігати руколу краще в холодильнику в ємності з водою. Так вона пролежить до шести днів. Руколу також можна заморожувати і зберігати таким чином досить довгий час.

 

 

Read More
corn-salad-mache_2000x

10 Сер Салат принцеси Рапунцель

Любителі мультика-казки про принцесу Рапунцель навряд чи замислювалися про те, звідки у неї таке ім’я. Зате всі пам’ятають про те, що волосся принцеси мали чарівні омолоджуючі і оздоровлюючі властивості, які, власне, і послужили причиною всіх пригод героїні.

Багато що стає зрозумілим, якщо звернутися до історії. Мультик було знято за казкою братів Грімм, а чарівні властивості волосся принцеси Рапунцель просто відтворюють чарівні властивості рослини, яка в Німеччині так і називається – «рапунцель», а у нас відома як маш-салат або корн.

У багатьох місцях ця рослина називається зовсім просто – «польовий салат», а в науковій ботаніці у нього, як водиться, назва класично-романтична – валеріанелла (або валеріанниця) овочева. Належить ця рослина до сімейства складноцвітих, а отже його родичі – айстри та жоржини.

Довгий час маш-салат вирощувався як лікарська рослина і приправа. Промислове вирощування цього салату в великих обсягах почалося тільки в 40-і роки минулого століття в США. З тих пір почалася справжня тріумфальна хода принцеси серед салатів.

Принцеса-пестунка

Маш-салат – рослина дуже ніжна, транспортування переносить важко і зберігається дуже недовго, тому імпортувати її здалеку складно і невигідно. Так що вирощується маш-салат зазвичай десь недалеко, в наших рідних полях або теплицях.

Тим часом, ніякій кулінарній обробці маш-салат не підлягає. Його вживають тільки свіжим, найкраще – взагалі свіжозібраним, прямо з грядки, що можливо не скрізь і не завжди. Так, жителям великих міст доводиться шукати оптимальні рішення. Таким рішенням може бути маш-салат від Vita Verde, який вирощується на власних полях в Чернігівській області та поставляється до магазинів в високотехнологічній герметичній упаковці, яка продовжує термін його зберігання. Але лише до 7 днів. В інших випадках маш можна зберігати в холодильнику в паперовій серветці максимум 3 дні. При більш тривалому зберіганні він просто втрачає свої неповторні смакові і цілющі властивості. Більш того, його не можна мити так, як ми звикли мити зелень – тільки обережно споліскувати в проточній воді. Інакше ніжні листочки пошкоджуються. Такі вже властивості принцеси Рапунцель – справжня неженка.

Неповторний смак, незабутній післясмак

Багато цінителів вважають солодкувато-горіховий смак маш-салату по-своєму неповторним. Особливо цінується його легкий пряний післясмак.

Як краще вживати маш-салат – єдиного правила немає. Багато гурманів «старої школи» вважають, що маш треба їсти з мінімумом добавок. Тільки ніжні зелені листочки і пару крапель найкращої оливкової олії. Все інше – зайва.

Цей канон давно переглянуто. Сьогодні в світі популярні страви з маш-салату з беконом, цитрусами, вареною курячою грудкою, грінками, підсмаженими кедровими горішками. Вегани особливо полюбляють маш з цикорієм, вважаючи, що ця суміш створює унікальну смакову гаму. Єдине в чому немає суперечностей – це в питанні заправки: тільки хороша оливкова олія у всіх рецептах без винятку. Причому, олією салат збризкують безпосередньо перед подачею на стіл – ані хвилиною раніше. Ну і ніякого ножа – листя маш-салату слід обривати тільки руками, як трояндові пелюстки.

Цілюще «волосся принцеси»

Корисні властивості маш-салату насамперед важливі для тих, хто має проблеми з вагою або страждає на цукровий діабет. Маш-салат містить велику кількість вітамінів, флавоноїдів і мінералів. Компоненти, які входять до складу рослини, покращують засвоєння вітаміну С, зміцнюють ламкі капіляри.

Багатий вітамінний склад маш-салату допомагає в профілактиці багатьох захворювань. Вживання всього 100 грамів салату в день покриває добову потребу організму у вітаміні В9. Цей вітамін відповідає за регулювання метаболічних процесів і сприяє регенерації клітин.

Калорійність салату становить 23 кілокалорії на 100 грамів. Це без перебільшення повноцінний дієтичний продукт, придатний для будь-якого раціону. Встановлено, що регулярне вживання маш-салату стабілізує обмін речовин, підвищує рівень гемоглобіну в крові.

Є ще одна властивість маш-салату, яку ніяк не можна обійти. Цей салат з давніх часів був відомий як потужний афродизіак, причому його рекомендували вживати і жінкам, і чоловікам. Особливо ефективно маш-салат впливає на репродуктивне здоров’я чоловіків. Крім того, маш-салату приписують сечогінну, ранозагоювальну і тонізуючу дію.

Вживання маш-салату також корисно людям, які страждають на анемією, адже листя рослини містить багато заліза. Маш салат також багатий на марганець і цинк. Ці важливі мікроелементи сприяють нормалізації обміну вуглеводів. До того ж маш-салат дуже багатий на фолієвою кислоту, її в листі салату навіть більше, ніж в руколі.

Серйозних протипоказань до вживання маш-салату немає, крім індивідуальної непереносимості. Особливу увагу проте потрібно звернути на терміни зберігання салату, оскільки при дуже довгому зберіганні він не тільки втрачає приємний смак і корисні властивості, але і може викликати проблеми з системою травлення. Так що не полінуємося повторити: маш-салат гарний тільки свіжий!

Read More