Наука про харчування: вірити чи ні?

breakfast-1822190_1920

23 Гру Наука про харчування: вірити чи ні?

Чи викликає м’ясо рак? Чи можна дорослим пити молоко? Знежирені продукти – суцільна користь чи втілене зло? У різних джерелах нам стверджують то одне, то інше. Чому в науці про харчування стільки невизначеності і неясності?

Пару-трійку століть тому вивчення харчування було простою справою. У 1747 році шотландський лікар Джеймс Лінд (James Lind) вирішив дізнатися, чому так багато матросів хворіє на цингу – хворобу, яка призводить до виснаження та анемії, кровоточивості ясен і випадання зубів. Британці – люди діла, і Лінд влаштував перше клінічне дослідження 12 пацієнтів з цингою.

Матросів розподілили на шість груп, у кожній було різне лікування. Люди, які вживали лимони та апельсини, в результаті одужали. Так  було встановлено причину цинги: нестача вітаміну С.

Зараз ситуація інша. Протягом XX століття медицина навчилася справлятися з більшістю захворювань, викликаних незбалансованим раціоном. Для більшості жителів розвинених країн це вже не проблема.

Найбільшою проблемою сьогодні стало переїдання. Люди споживають занадто багато калорій і низькоякісної їжі, що призводить до хронічних захворювань, таких як рак, ожиріння, діабет або хвороби серцево-судинної системи.

На відміну від цинги, з цими проблемами так просто не впоратися. Вони не проявляються за одну ніч, а розвиваються роками. Потрібно ретельно вивчити раціон і спосіб життя пацієнта, щоб відсіяти все чинники ризику, що призводять до захворювань.

З’явилося море досліджень, які суперечать одне одному і в яких легко виявляється маса неточностей і обмежень. Суперечливі, а іноді і прямо протилежні, поради стосовно  харчування тільки збивають з пантелику. Самі вчені часто не можуть домовитися, наприклад, про користь помідорів, знежиреного йогурту або червоного вина. Що вже говорити про журналістів, які пишуть на цю тему – їх не критикує тільки ледачий.

Щоб приблизно уявляти, як важко вивчати питання харчування, американська журналістка видання VOX Джулія Беллюз (Julia Belluz) опитала декількох авторитетних дослідників. І ось що з’ясувалося з їх відповідей:

Проблема 1. Для пошуку відповідей на загальні питання харчування проводити рандомізоване дослідження є безглуздим

Золотий стандарт доказової медицини – рандомізоване контрольоване дослідження. Вчені набирають тестованих, а потім у випадковому порядку розподіляють їх на дві групи. Одна отримує ліки, інша – плацебо.

Сенс полягає в тому, що через випадкові вибірки єдиною значущою відмінністю між групами стає прийом препарату. І якщо результати досліджень розрізняються, робиться висновок, що причина полягає саме в ліках (якраз таким чином Лінд відкрив, що фрукти виліковують цингу).

Справа в тому, що для більшості найважливіших питань про харчування такий підхід не працює. Занадто складно призначити кільком групам різні дієти, яких будуть строго дотримуватися протягом тривалого часу, щоб визначити, яка їжа впливає на яку хворобу.

«В ідеальному світі я б взяв для дослідження 1 000 новонароджених немовлят і розділив їх на дві групи. Одну групу я годував би тільки свіжими фруктами і овочами до кінця життя, а іншу – беконом і смаженою куркою. І потім виміряв би, в якій групі частіше б хворіли на рак, серцеві недуги, хто б раніше старів і вмирав, хто був би розумніший і так далі. Але для цього довелося б тримати їх усіх в суворому ув’язненні, тому що немає іншого способу змусити 500 конкретних осіб не пробувати нічого іншого, крім овочів і фруктів».

Бен Голдакр (Ben Goldacre), фізіолог і епідеміолог

Виходить, що для точних результатів потрібні стерильні лабораторні умови. В іншому випадку слід визнати, що існуючі клінічні дослідження просто недостовірні.

Візьмемо, наприклад, одне з найдорожчих і масштабних досліджень журналу Women’s Health Initiative. Жінок розділили на дві групи, одна з яких дотримувалася звичайної дієти, а інша – дієти з низьким вмістом жирів. Передбачалося, що так піддослідні будуть харчуватися декілька років.

Але коли дослідники зібрали дані, виявилося, що ніхто з піддослідних не виконував рекомендацій. І обидві групи в кінцевому підсумку харчувалися однаково. Мільярди були витрачені даремно, а гіпотеза так і не була перевірена.

Суворі рандомізовані плацебо-контрольовані дослідження можна проводити протягом короткого часу. Деякі дослідження нових харчових добавок дозволяють організувати проживання випробовуваних в лабораторії протягом декількох днів або тижнів і контролювати все, що вони їдять.

Але такі дослідження не можуть сказати нічого про ефективність довготривалих дієт, яких можна дотримуватися десятиліттями. Все, що ми можемо дізнатися, – це коливання рівня холестерину в крові, наприклад. Дослідники роблять тільки припущення про те, що в довгостроковій перспективі щось якось відіб’ється на здоров’ї.

Проблема 2: Дослідникам доводиться спиратися на дані спостережень, в яких безліч невідомих змінних

Замість рандомізованих досліджень вченим доводиться користуватися даними досліджень обсервацій. Вони проводяться роками, в них бере участь величезна кількість людей, які вже харчуються так, як потрібно дослідникам. Періодично серед них проводяться перевірки, щоб виявити, наприклад, розвиток онкологічних захворювань або хвороб серцево-судинної системи.

Так вчені роблять висновки про небезпеку куріння або про користь фізкультури. Але через відсутність повного контролю, цим дослідженням теж не вистачає точності.

Припустимо, ви плануєте порівняти групу людей, які протягом десятиліть вживають багато червоного м’яса, і групу людей, які протягом цього ж терміну надають перевагу рибі. Але ж ці дві групи можуть розрізнятися за іншими параметрами. У любителів риби може бути вище дохід або рівень освіти, можливо, вони більше стежать за собою. А любителі м’яса більше і частіше палять і вживають пиво. І саме якийсь із цих факторів має прямий вплив на результати.

Дослідники можуть спробувати контролювати ці супутні фактори, але відстежити їх всі цілком нереально.

Проблема 3: Багато досліджень занадто покладаються на опитування

Багато обсерваційних (і не тільки) досліджень покладаються на дані опитувань. Вчені просто фізично не можуть стояти десятиліттями за спиною у кожної людини і стежити, що вона їсть. Доводиться їх опитувати.

І тут виникає очевидна проблема. Ви точно пам’ятаєте, що вчора їли на обід? А чим потім перекушували? І скільки грамів чіпсів ви з’їли за цей тиждень?

Швидше за все, з потрібною точністю ви не зможете відповісти на ці питання. Але при цьому величезна кількість досліджень використовує саме такі дані: люди розповідають дослідникам те, що вони запам’ятали.

Коли дослідники вирішили перевірити ці методи оцінки харчування, засновані на спогадах, для журналу Mayo Clinic Proceedings, вони виявили, що дані «в абсолютно неправильні і безнадійно спотворені». Розглянувши майже 40-річне національне дослідження стану здоров’я і харчування населення, яке ґрунтувалося на самостійних звітах про раціон, вчені зробили висновок, що заявлена кількість калорій, про який говорили 67% жінок, не може фізіологічно відповідати об’єктивним даним про їхній індекс маси тіла.

Виходить, що всі брешуть і дають лише ті відповіді, які схвалює громадська думку? А може, просто пам’ять підводить? Якою б не була причина, дослідникам від цього не легше.

«Для об’єктивності картини мені потрібна камера, шлункові і кишкові імпланти, а також прилад в туалеті, який буде збирати всі ваші виділення, моментально їх обробляти і відправляти інформацію про їх повний склад».

Крістофер Гарднер (Christopher Gardner)

Крістофер Гарднер, дослідник зі Стенфорда, каже, що в деяких дослідженнях він забезпечує учасників потрібним харчуванням. Або долучає дієтологів, які детально стежать за раціоном випробовуваних, перевіряючи їх вагу і стан здоров’я, щоб підтвердити чистоту експерименту. Він вираховує похибку, яку можна буде враховувати при аналізі інших результатів. Але повної об’єктивності все одно немає.

Сьогодні дослідники мріють про більш досконалі інструменти, такі як датчики, які фіксують жувальні і ковтальні рухи. Або трекери, які будуть відображати рух руки від тарілки до рота. Поки що тільки мріють …

Проблема 4: Всі різні. І люди, і продукти

Про це здогадувалися і раніше, але сьогодні вчені точно встановили, що організми різних людей по-різному реагують на одну і ту ж їжу. Це ще один фактор, який ускладнює вивчення впливу раціону на здоров’я.

У недавньому дослідженні, опублікованому в журналі Cell, ізраїльські вчені спостерігали за 800 учасниками протягом тижня, постійно збираючи дані про рівень цукру в крові, щоб зрозуміти, яку реакцію в організмах викликає одна і та ж їжа. Реакція кожної людини була суто індивідуальною, це дозволило припустити, що універсальні рекомендації щодо раціону приносять таку ж умовну користь.

«Ясно, що вплив харчування на здоров’я не можна розглядати тільки з точки зору того, яку їжу людина вживає. Багато що залежить від того, як нутрієнти та інші біоактивні компоненти їжі взаємодіють з генами і мікрофлорою кишечника кожного індивідуума».

Рафаель Перес-Ескамілла (Rafael PerezEscamilla), професор епідеміології та громадського здоров’я Єльського університету

Ситуація ускладнюється ще й тим, що продукти харчування, які здаються однаковими, насправді розрізняються за складом поживних речовин. Морква, вирощена на своєму городі, буде містити більше корисних речовин, ніж морква, яка лежить на полицях супермаркетів. Пиріжок з придорожньої забігайлівки буде містити більше жиру і цукру в порівнянні з домашнім. Навіть якщо люди і будуть повідомляти, що саме вони їли, то різниця в складі продуктів все одно буде впливати на результат.

Крім того, існує проблема заміни їжі. Коли ви починаєте вживати один продукт у великих кількостях, вам доведеться обмежити вживання чогось іншого. Так наприклад,  якщо людина вирішує дотримуватися дієти, багатої, на бобові, то вона, швидше за все, буде їсти менше червоного м’яса і птиці. Перед дослідниками постає питання, що ж більше вплинуло на результати: боби або відмова від м’яса?

Остання проблема яскраво ілюструється дослідженнями вмісту жиру в раціоні. Коли вчені розглядали групу людей, що сиділи на дієті з низьким вмістом жиру, то виявили, що багато що залежить від того, чим вони замінили жирні продукти. Ті, хто замість жирів став вживати цукор або прості вуглеводи, в результаті так само страждали на ожирінням і інші хвороби, як і люди, які вживали багато жирів.

Проблема 5: Конфлікт інтересів

Сьогодні наука про харчування в більшості країн не може розраховувати на державне фінансування. При цьому створюється велике поле для спонсорства досліджень приватними компаніями. Простіше кажучи, виробники їжі і напоїв оплачують величезну кількість досліджень. Чи варто дивуватися, що іноді результати їх, м’яко кажучи, сумнівні.

«Сьогодні стільки досліджень спонсорується виробниками, що професіонали і споживачі можуть поставити під сумнів навіть  основні принципи здорового харчування».

Маріон Нестле (Marion Nestle)

Проплачені дослідження підганяються під результати, які вигідні спонсорам. Наприклад, з 76 спонсорованих досліджень, проведених з березня по жовтень 2015 року, 70 призвели до висновків, які були вигідні виробникам тих або інших продуктів.

«Простий приклад: незалежні дослідження знаходять прямий зв’язок між солодкими напоями та поганим здоров’ям, а ті, за проведення яких заплатили виробники цих напоїв, такого зв’язку не знаходять», – пише Нестле.

 

Незважаючи ні на що, наука про харчуванні жива

Складнощі у дослідженні харчування справляють враження, що дізнатися щось певне про вплив раціону на здоров’я людини взагалі нереально. Але це не так. Поступовий і ретельний підхід все-таки виправдовує себе.

«Без цих досліджень ми б ніколи не знали, наприклад, що нестача фолієвої кислоти в період вагітності призводить до неправильного розвитку плоду. Ми б не знали, що трансжири негативно впливають на серце. Ми б не знали, що газована вода у великих кількостях збільшує ризик розвитку діабету і жирової хвороби печінки».

Френк Ху (Frank B. Hu), професор громадського здоров’я та харчування, Гарвардський університет

Дослідники пояснюють те, як саме вони визначають, яким даним можна довіряти. На їхню думку, потрібно оцінювати всі доступні дослідження одного напрямку, а не поодинокі розрізнені доповіді.

Також вони рекомендують вивчати різні типи досліджень, які присвячені одному предмету: клінічні дослідження, дані спостережень, лабораторні дослідження. Різні роботи з різними даними, різними методиками, що призводять до одних і тих же результатів, – це об’єктивно хороший індикатор того, що між дієтою і змінами в організмі є зв’язок.

Потрібно також звертати увагу на джерела фінансування дослідження. Незалежні дослідження проводяться за власний кошт державних і громадських фондів, і саме вони викликають більше довіри, зокрема тому, що у дослідників менше корпоративних обмежень.

Сумлінні дослідники ніколи не будуть стверджувати, що знайшли якийсь суперпродукт, і не будуть категорично вимагати повністю відмовитися від якогось продукту. Вони зазвичай не роблять сміливих заяв про дивовижні ефекти від вживання конкретного фрукта або виду м’яса, обмежуючись припущеннями, що той чи інший режим харчування може бути корисним.

Ось висновки з нещодавньої дискусії, в якій взяли участь десятки американських дієтологів і нутриціологів:

«Здоровий режим харчування складається з великої кількості овочів, фруктів, цільного зерна, морепродуктів, бобових, горіхів, низької кількості жиру; також потрібно дотримуватися помірності у вживанні алкоголю, червоного м’яса і перероблених м’ясних продуктів. Дуже бажано вживати поменше цукру і обробленого зерна. Не обов’язково повністю відмовлятися від будь-якої групи продуктів або дотримуватися суворого режиму харчування, щоб домогтися позитивного ефекту. Можна по-різному комбінувати продукти, роблячи раціон збалансованим. Дієта повинна враховувати індивідуальні потреби, переваги і культурні традиції кожного з нас».

Так що страшилки про те, що капуста або глютен, наприклад, вбивають людство, не можна назвати науковими твердженнями. Просто тому, що наука сьогодні не може довести нічого подібного.

Автори: Джулія Беллюз, Анастасія Пивоварова

Джерело: https://www.vox.com/